“„Тіло” від Netflix — підліткова драма, на яку ми давно чекали”
Останніми роками підліткова драма переживає справжній розквіт: від «Оф кампус&…

Останніми роками підліткова драма переживає справжній розквіт: від “Оф кампус” і “Стерлінг Пойнт” до “Літо, коли я стала красивою”. У цих історіях рідко трапляється щось по-справжньому драматичне, але емоційна напруга завжди залишається високою.

Серіал Квінн Шепард “Тіло”, який цього місяця вийшов на Netflix, теж належить до жанру підліткової драми. Але не варто плутати його зі звичними представниками цього напряму. “Тіло” — іронічний, квір-орієнтований і абсолютно божевільний. Він значно ближчий до “Поганих дівчаток” і “Жорстоких ігор”, пропущених крізь призму “Керрі” та “Суворого випробування”, ніж до звичних історій про шкільне життя. (На захист християнських цінностей уже зібрали 90 тисяч підписів під петицією з вимогою скасувати серіал. А це, погодьтеся, добрий знак.)
Реклама.

Події розгортаються на Гелловін 2004 року в католицькій школі невеликого містечка. Усі героїні носять Juicy Couture, щедро користуються блиском для губ, а на плечах мають сумки Chloé Paddington і Balenciaga Le City (нехай вас не бентежить, що перша з’явилася лише у 2005 році: історичною точністю “Тіло” не надто переймається). Шкільна танцювальна команда Lions влаштовує вечірку в покинутому монастирі, куди запрошують навіть дивакувату аутсайдерку Лісбет (Джина Месарос). Та після екстазі й сатанинського обряду посвячення, під час якого одна з дівчат непритомніє, звичний баланс у компанії порушується.
Подальші події розгортаються на межі масової психогенної істерії та можливого надприродного явища. Але значно цікавіше тут дослідження прихованих бажань і релігійного почуття провини, посилених суспільними настроями тієї епохи. Квірні думки та почуття визрівають під поверхнею, а сексуальність, що прокидається, визначає життя школярок. “Тіло” стає влучним портретом дівочого дорослішання: не раз під час перегляду я поверталася подумки у власні 15–16 років і згадувала, як це — поводитися так, ніби в тебе вселився хтось інший.

Попри непрості теми — релігійну травму, наркотичну залежність і внутрішню гомофобію, — це зовсім не серйозна драма. Гумор тут чорний і химерний: в одній зі сцен дівчата наввипередки вигукують свої зізнання — від “Я не натуральна блондинка” до “Мій брат убив сімох людей в Афганістані”. Мода теж заслуговує на увагу: топи J’adore Dior, масивні окуляри зі стразами — своєрідна версія стилю міленіалів, переосмислена поколінням Z. Як і в “Поганих дівчатках” та “Жорстоких іграх”, перед нами глянцева й сексуалізована версія шкільного життя. І, мабуть, саме це — найбільш характерна риса 2004 року.

Восьмисерійний проєкт не позбавлений недоліків: подекуди темп сповільнюється, а деякі сюжетні лінії губляться. Та на тлі сучасних надто стриманих і повчально-серйозних підліткових серіалів “Тіло” вирізняється зухвалістю, самоіронією та бешкетним настроєм.
Як це часто буває з Netflix, фінал залишає простір для другого сезону, хоча офіційного підтвердження продовження поки немає. На Reddit уже киплять дискусії: шанувальники хвилюються, чи не закриють серіал. У будь-якому разі перша поява The Body на екрані виявилася по-справжньому захопливою. І було би дивно, якби Netflix не дав проєкту зелене світло на продовження.